WZTF

Мало хто знає, з чого насправді все починалося.

2013 рік. «Полісся» немає. Стадіону немає. Є кілька людей, які вирішили, що так більше не буде.

Далі роки боротьби, обіцянки, про які сьогодні вже мало хто пам’ятає, злети, падіння і моменти, про які ми досі ніколи публічно не розповідали.

22 серпня відкриємо те, що залишалося за лаштунками.

Ви будете здивовані, скільки всього стояло за словом «ФК Полісся».

Як White ZT Family в Одесу їздили

Для когось цей шлях розпочався ще задовго до дня матчу. Одні вирушили потягами, щоб хоча б на день вирватися з буденності й зустріти світанок біля моря. Інші всю ніч долали кілометри автобусом. Але всіх нас вела одна дорога — туди, де грає наше Полісся.

Ланжерон зустрів сонцем, шумом хвиль . Кілька годин на березі Чорного моря, купання, жарти, спільні фото й відчуття справжнього літа. Але море було лише розминкою. Головне чекало попереду.

Стадіон. Перші хвилини — холодний душ. Пропущений м'яч, але команда зціпила зуби, додала обертів і показала характер. Камбек, два забиті м'ячі та фінальний свисток — 1:2. Гостьовий сектор святкує перемогу.

Саме заради таких моментів і долаються сотні кілометрів. Коли вранці ти насолоджуєшся морем, а ввечері вже зриваєш голос за свою команду. Коли поруч тільки свої люди, з якими пройдені дороги, виїзди й незабутні емоції.

Одеса подарувала нам море, сонце, чергову сторінку в історії наших виїздів і найголовніше — три очки. Це був один із тих днів, коли розумієш: White ZT Family живе не лише дев'яносто хвилин матчу. Ми живемо дорогою, містами, сектором, братерством і моментами, які залишаються в пам'яті назавжди.