08/07/2026
Проблема не в тому, що Україна не має ходів. Проблема в тому, що за дошкою надто часто сидять люди, які помічають партію лише після мату.
Як перетворити рішення МОК із "зради" на юридичну пастку для Росії
Найбільша помилка зараз — сприймати рішення МОК про призупинення санкцій щодо Олімпійського комітету Росії як завершення історії боротьби з реваншем росіян у міжнародному спорті.
Навпаки - час почати використовувати ті інструменти, які не струшують повітря праведним гнівом, а чітко, методично, системно змінюють розстановку на користь України. Можливості цього є!
Кейс із Федерацією шахів Росії дуже чітко показав, якою мала бути логіка унеможливлення російської присутності в міжнародному спортивному русі. Претензії до російських спортивних структур повинні мали бути оформлені передусім юридично: через статути, регламенти, рішення органів спортивної юстиції, процедури міжнародних федерацій. Там, де це було зроблено, і є результат.
Те, що ми не побачили чогось подібного в інших видах спорту (ані у вигляді результату, ані хоча б у вигляді звіту про рух до такого результату) - симптом глобальнішої проблеми. Відсутність “мозкового центру” породжує неспроможність передавати правильні імпульси відповідним органам. Недопрацювання НОК України та олімпійська команда/NOC of Ukraine and the Olympic TeamК (президент Вадим Гутцайт), Міністерство молоді та спорту України(міністр Матвій Бідний) та федерацій (які мали б скоординовано провадити цю роботу) - не причина, а наслідок. Наслідок провалу у визначенні стратегії, шляху і логіки дій.
Центр тяжіння свідомо був зміщений у політичну складову боротьби з російським реваншем у міжнародному спорті.
Безумовно, політичні заяви, листи, декларації, спільні звернення з міністрами інших країн, комунікація з національними олімпійськими комітетами інших держав — усе це було потрібним. Проте цей інструментарій від початку був недостатнім та неспроможним у юридичній площині, в котрій Росія почала діяти ще з 2022 року. Тихо, методично і наполегливо.
Російська сторона пішла шляхом апеляцій до теми дискримінації, працювала через міжнародні інституції, зокрема через уповноважених ООН, чиї рекомендації потім використовувалися в комунікації з Міжнародним олімпійським комітетом.
Авжеж, не обійшлося без корупційного впливу, неформальних домовленостей і російського лобізму у міжнародному спорті.
Але крім цього була ще й послідовна юридична робота там, де Росія могла її вести.
Натомість дії України радше були реактивними: наші інституції реагували на події, що відбувалися, але не робили спроб змінити розстановку сил, котра породжувала ці події. Ми весь час наздоганяємо.
А зараз наздоганяти немає сенсу. Час “перевернути стіл”.
Що має бути зроблено?
По-перше, Національний олімпійський комітет України має вимагати від МОК не формального, а повноцінного юридичного розгляду питання про відновлення прав Олімпійського комітету Росії.
Не достатньо просто констатувати, що формальна підстава для санкцій начебто зникла.
Потрібно перевірити, чи справді усунені порушення Олімпійської хартії, через які ОКР був відсторонений.
Ідеться не лише про сам Олімпійський комітет Росії як центральну структуру.
Ідеться також про федерації, які входять у систему.
Якщо російські спортивні федерації й далі включають у свої статути, реєстри, регіональні відділення, календарні плани чи внутрішню організаційну структуру окуповані території України (Крим, Севастополь, Донецьку, Луганську, Херсонську та Запорізьку області) - це означає, що порушення не усунене.
По-друге, українські національні федерації мають синхронно діяти через свої міжнародні федерації.
Кожна міжнародна федерація, яка визнає олімпійські принципи, повинна перевірити російську федерацію у своєму виді спорту і дати публічну відповідь: чи продовжує ця федерація включати окуповані українські території у свою спортивну систему.
Тобто НОК України має діяти через МОК.
А українські національні федерації — через міжнародні федерації.
До завершення таких перевірок ОКР не повинен повертатися з повними правами, а російські федерації не повинні отримувати повноцінну легітимність у міжнародному спорті.
По-третє, для координації цих дій має бути створений окремий штаб, “мозковий центр”.
Не формальна робоча група для продукування заяв та пресрелізів.
А повноцінний юридичний і методичний центр.
Такий штаб міг би координувати дії НОК, українських федерацій, юристів, міжнародників і профільних експертів. Він міг би готувати аргументи, доказову базу, шаблони звернень, методичні матеріали для федерацій, юридичні позиції та алгоритми дій у кожній міжнародній федерації.
Федерації не повинні залишатися сам на сам із питанням: до кого звертатися, на що посилатися, як формулювати претензії, які документи збирати і якої процедури вимагати. Саме для цього й потрібна координація.
Бо проблема не лише в тому, що росіяни рухаються до реваншу - а що їхній рух системний. Протидія системності має бути тільки системною, не інакше.
Ще один важливий момент. Вихід у системну площину дасть змогу “перевернути стіл” не лише в питанні присутності росіян у міжнародному спорті, а й загнати росіян у пастку в глобальнішому аспекті.
Мова ось про що.
Якщо російські федерації продовжують включати окуповані українські території до своїх статутів, реєстрів або структур — це доказ того, що порушення не усунене.
Якщо ж вони, реагуючи на наш тиск, почнуть тихцем змінювати свої статути, прибираючи Крим, Севастополь, Донеччину, Луганщину, Херсонщину чи Запоріжжя зі своїх документів, - це створить прецедент, що Росія змушена виводити українські території зі своєї спортивної юрисдикції.
А це вже створює для Росії юридичну й політичну “вилку”.
Або вона залишає окуповані території у своїх спортивних структурах — і тоді порушення не усунене (а значить, є куди бити).
Якщо ж вона прибирає ці території — значить, де-факто визнає, що вони не російські.
Саме з цієї ситуації потрібно витискати максимум: і для спорту, і для захисту української політичної позиції щодо територіальної цілісності України.
Тому рішення МОК не можна сприймати як крапку. Це момент, котрий вимагає перейти від політичної реактивності до проактивної юридичної стратегії.
І найголовніше — спроможність людей виконувати цю роботу має визначатися не за формальним посадовим статусом, а передусім за інтелектом та компетентністю.
Проблема не в тому, що Україна не має ходів. Проблема в тому, що за дошкою надто часто сидять люди, які помічають партію лише після мату.
#міжнароднийолімпійськийкомітет #міжнароднийолімпійський #міністерствомолодітаспорту #міністерствомолодітаспортуукраїни #національнийолімпійськийкомітет
