Stas Kolisnyk

Якщо ти розумієш, значить ти не знаєш.
"Зрозуміть" означає, що ти з розумом намагаєшся пояснити щось, чого ти не знаєш.
Якщо ти зрозумів, пояснив собі це, тоді ти продовжуєш не знать, але вдаєш, ніби знаєш, спираючись на свої гіпотези.
Для того, щоб знать, розум не потрібен.
Достатньо з'єднатись зі знанням, бути єдиним зі знанням, знання просто є.

Ти маєш зрозуміти, як ти можеш керувати своїм розумом, і як не можеш.
Ти можеш спрямовувати розум в той чи інший бік, але ти не можеш сказати йому: стоп, горшочок, не вари.
Він просто варе.
Немає рубильника для увімкнення і вимкнення розуму, він просто працює безперервно.
Але є твоя увага.
Твоя увага, нехай вона зветься чітта.
На кінчику уваги завжди знаходиться рецептор - інтелект, буддхі.
Він постійно працює, він усе розрізняє, куди ти спрямовуєш увагу, там інтелект починає розрізнять.
Чим більше ти причарований висновками, розрізняннями інтелекту, тим менше твоєї уважності, тим менше твоя проникливість, менше ти бачиш там, куди ти спрямував увагу, бо орієнтуватись для тебе важливіше, ніж бачити.

Це схоже на кий для більярду.
Ви помічали, як перед ударом кінчик кия натирають крейдою?
Для чого це робиться?
Для збільшення тертя між шкірою на кінчику кия і шаром, щоб ти міг закрутити шар.
Подібним чином і людський інтелект, якщо тобі потрібно щось вдіяти, когось кудись підштовхнути, закрутити, то тобі потрібен інтелект, який чіпляється, тобто робить висновки.
Але якщо тобі треба зануритись вглиб чогось, в природу якихось речей, в джерельне знання, то тобі не потрібні попередні висновки.

Крейда - це твоя пам'ять.
Пам'ять потрібна для виживання, щоб чіплятися за речі, щоб робити висновки, робити якісь речі, обертати якісь речі, але вона не потрібна для того, щоб знать.
Пам'ять - це вага, важливість, тяжкість, важкість.
Вона важка, як вода, вона заземляє, приземляє.
Часом тобі потрібен баласт, щоб контролювати щось.
А коли боятись нічого, тоді баланс зайвий, твоя куля не може піднятись вище з ним, треба розвантажитись, інакше ти вріжешся в скелю.

Це єдиний спосіб керувати інтелектом - вважати важливим його висновки, або вважати їх неважливими.
Це не так просто.
Ми прилипаєм до своїх висновків, будуємо з них своє тіло.

Чому ми беремо кошенят, чи собачат маленькими, а не дорослими?
Тому що маленькими вони легше можуть звикнути до нас і полюбити нас.
Виходить дорослість не налаштована на любов?
Ну з любов'ю добре, нехай буде, але для чого звичка?
В основі того, що ми маєм на увазі під поняттям "карма" - це звичка.
Звичка означає неодноразові повтори, цикли, машинальні, автоматичні, несвідомі дії.
Звичка є протилежністю свідомості.
Якісь ситуації потребують наших звичок?
Тому і виникло машинобудування, що ні, звички людині не потрібні.
Ні у якому віці.
Звички поневолюють, перетворюють нас на рабів.
Рабів лампи.
Чи то матриці.
Вавілону.
Тощо.

Те, наскільки ми добре тут живем, просто залежить від того, наскільки добре ми керуєм тим, що нас оточує.
І наскільки добре ми керуєм собою.
По суті, життя - це керування, менеджмент.
Якщо ти не знаєш, як підтримувати свій розум, своє тіло, свої емоції, свої ситуації, твоє життя вцілому, твій будинок, твоє суспільство, нації у світі, якість нашого життя залежить від того, наскільки добре ми керуєм тим, що пов'язане з нами.
Але вцілому ми думаємо про менеджмент, застосовуємо себе до управління лише з точки зору управління бізнесом, управління промисловістю.
Як правило ми говоримо про менеджмент лише що стосується економічних ситуацій, а не до життя вцілому.
У багатьох відношеннях дуже шкода, що сьогодні найбільш домінуючим фактором, який керує планетою, стала економіка.
Інші аспекти життя повністю загнані у кут.
Коли править економіка, коли економіка - це єдине, про що ми думаємо, ми схильні ставати дуже #грубими і #нещасними.
У багатьох відношеннях.
Садхгуру

Сьогодні у школі сину давали слово #горопашний.
Той, хто постійно зазнає бід, поневірянь; бідолашний, нещасний.
Природа життя така, що, так чи інакше, зовнішнє визначається внутрішнім, людина може скористатись цим або ні, сьогодні людство ще не тут, сьогодні психологічно ми зробили себе такими, що зовнішнєвизначає наше внутршнє, а це безвихідь, бо цезамкнене коло.
Якщо ти хочеш визначати своє життя, ти маєш знати, як бути.
Розумність людини полягає свме у цьому - знати як бути.
Але тут непахане поле ще.

Разом із .kolisnyk і ми пропонуєм рух в цьому напрямку.
Наші інструменти - це усе, до чого ми в змозі дотягнутись - розстановки, джйотіш, аюрведа, йога, китайська медицина, тощо.
Наш курс - це не лише практичний курс, а не лише накопичання інформації,наш курс емпіричний.
Це курс - дослідження.
Це дослідження відбувається в житті кожної людини.
Наш вибір і пропозиція в тому, щоб не тікати від цього дослідження в бухло та інші айваски, а створювати синергію, гуртуючись і крокуючи разом.

Довіру, яку ми шкодуєм для зовнішнього світу, ми експортуєм у свій сон, хоча вона там повністю зайва.
Твоє тіло краще за тебе знає, коли ти маєш спати.
Але, коли ми прокидаємся вночі або зранку, для нас більш звично товкти себе знову спати, ніж довіритись розумності свого тіла і скористатись цим часом для опрацювання своїх якостей, для роботи над своїм тілом і розумом, для духовної роботи, чи краще сказать, для своєї містичної роботи - для виходу за межі.
В суспільстві і освіті немає наміру долати свої обмеження, ще й досі ми товчем дітей, примушуючи вважати свої базові потреби - їсти і розмножуватись - головними, авторитетними, ми робим з цих елементарних речей проблему.
Ми щодня вдаєм, ніби заробити на їжу - це проблема, ніби подбати про їдло і житло - це складно, ми робим з цього змагання, перегони - хто більше собі заробить на їдло і житло, у кого більше буде їдла і житла.
А якщо вночі ти просинаєшся, то ти називаєш це безсонням.
Це не безсоння, просто твоє тіло, клітини твого тіла краще знають життя, ніж знаєш його ти сам, вони краще знають тебе, але вони для тебе не авторитет, і ти сам для себе не авторитет.
Тому, коли тобі не спиться - ти або лякаєшся, або береш соску - смартфон, раніше це було ТБ, і накладаєш вуаль на свою свідомість, додаєш туману, хмару пилу, адже свідомість тебе не цікавить.
Вона не те щоб цікавить тебе в останню чергу, ні вона просто не цікавить тебе геть, зовсім, типу звільніть мене, я пас, не хочу, не буду.

Ми вважаєм свій технічний прогрес досягненнями: ми зробили смартфон, автомобіль, літак, тощо.
Це досягнення?
Це не досягнення, ми лише покращуєм те, що у нас вже є.
Ми нічого не винайшли.
Ми живемо як амеби лише шукаєм спосіб полегшити собі життя.

Слово "медитація" можна інтерпретувати, як спосіб виробництва того, що ми називаєм "оджас".
Їжа, яку ви їсте, трансформується у фізичне тіло.
Для нашого фізичного існування важливо мати добре сформоване тіло.
Однак тіло саме по собі не служить жодній цілі.
Якщо ви пізнали життя, то знаєте, що тіло може стати джерелом величезних страждань.
Розум заперечить: "але тіло також є суттєвим джерелом задоволень!"
Так, тіло може відчувати і задоволення.

Говорячи про медитацію, ми розглядаєм, як спрямувати життєві сили, які формує тіло зі вживаної їжі, на створення чогось значно більш тонкого.

Тіло здатне на страждання і задоволення, але з часом через їхню обмеженість, задоволення не приносять задоволеності.
Зазвичай саме очікування задоволення підштовхує людей, а не саме задоволення.
Очікування приносить більше задоволення, ніж реальне переживання.

Те, що приносить задоволення, ми прикрашаєм різноманітними способами, і також робим задоволення складно доступними.
Соціально, культурно, психологічно ми обмежує доступ до простих тілесних задоволень.
Оскільки більша частина задоволення криється саме в очікуванні.

В разі переході життєвих сил на інший рівень творіння, коли замість формування клітин фізичного тіла вони починають виробляти більш тонкі енергії, які ми називаєм оджас, то про такий процес ми говорим, що ви знаходитесь в медитації.

Люди можуть бути ні з якого боку не готові до більш високим або інтенсивним проявам оджаса.
Що значить оджас?

Саме якість, інтенсивність і об'єм оджаса, який ви несете в собі, і створюють різницю між однією людиною і іншою.
Чому присутність однієї людини здається таким сильним і трансформуючим, а іншого - слабким і не впливаючи навіть на його власне життя?
Уся справа у якості або кількості оджаса, яким ви володієте.

Медитатор - це той, хто створив фабрику оджаса.
Але оскільки духовні процеси, яким навчали раніше і навчають людей зараз, як і раніше, розглядаються як другорядні, духовний процес так і не став головним пріоритетом в житті людей.

Дуже обмежує і засмучує не дозволяти входити людям у більш високі стани енергії і оджаса.
Люди все ще не здатні розставити пріоритети у різних вимірах свого життя.