29/08/2026
«ДО ОСТАННЬОГО — ЗІ СВОЄЮ ГРОМАДОЮ…»😢😢😢
Ми пам’ятаємо ці дні… Ми багато разів працювали в Дмитрівці, зустрічалися з Тарасом Тарасовичем. І для нас він був як батько. Ми їхали в громаду як до близьких по духу нам людей. Жодного заходу, Тарас Тарасович не пропустив, говорив слова підтримки, зустрічав привітно та хвилювався, щоб усім колективам було затишно…
Завжди знаходили спільну мову і вирішували будь- які питання без проблем. Він умів вислухати, підтримати, порадити. Мудрий, добрий, щирий. Якими б складними не були його справи, він завжди знаходив час прийти до нас на заходи. Ми проводили їх у його Палаці культури — тому особливому місці, яке знала вся Україна, яке свого часу неодноразово ставало переможцем конкурсів сільських будинків культури.
Ми ніколи не забудемо ці піони…
Того разу, а це було у червні цього року, він приніс їх нам і сказав:
«Дівчата, вони, може, й не дуже круті такі як продають . Але вони виросли з душею — на грядках, на наших домашніх клумбах».
І саме такими були його квіти. І саме таким був він сам — простим, справжнім, із душею.
Коли ми їхали до Дмитрівки, ми знали: там є Тарас Тарасович. Є людина, яка зустріне, вислухає, допоможе. Людина, яка була справжнім авторитетом і обличчям своєї громади.
Він був господарем. Був опорою. Був для багатьох — як батько.
А сьогодні ми ніяк не можемо повірити, що його більше не має.
Ми сьогодні передивлялися наші фотографії… І знову побачили ті піони, які він нам подарував.
Здавалося б — просто квіти.
А тепер це пам’ять, яку ми ніколи не забудемо.
Тарасе Тарасовичу, неможливо втамувати цей біль. Неможливо змиритися з тим, що Вас більше не буде поруч.
Але Ви залишили після себе найцінніше — добру пам’ять, людей, яким Ви допомогли, справи, які зробили, і ту любов, яку ми відчували до Вас.
Ви назавжди залишитесь у нашій пам’яті.😢😢😢
І кожного разу, проїжджаючи через Дмитрівку, ми будемо знати: тут жив і працював Тарас Тарасович. Людина, яка була душею цього місця…
Не забудемо…😢😢😢