Танці в душі

Поява вальсу відноситься до 70-х років XVIII століття. Своїм народженням вальс зобов′язаний багатьом танцям різних народів Європи. Коріння його знаходиться в популярному для свого часу танці “матеник” і його різновиди “фуріанте”, що виконуються на святах в чеському селі, у французькому танці “вольт” і, нарешті, в австрійському “ліндлері”, найближчому до вальсу з його попередників. У результаті розвитку музичної форми вальсу на початку XX століття в 20-х роках в Англії з’явилися нові танці: вальс-бостон і повільний вальс. Вони і стали батьками сучасного конкурсного повільного вальсу.

Коли людина танцює, задіяна максимальна кількість м'язів. Це сприяє їх зміцненню (особливо це стосується м'язів спини, ніг і живота). Приміром, кельтські та східні танці, фламенко, самба сприяють рівномірному розподілу навантаження, коли працює все тіло. Крім того, посилюється кровообіг, збільшується приплив кисню в організм, що благотворно позначається на роботі всіх її органів. Танець — хороший тренер для дихальної і серцево-судинної системи.