The Deep Blue

Just me. Happy.

Субота. Ранок. Ліниво валяюсь у ліжку намагаючись дати собі відпочинок від скаженого і виснажливого тижня. “Фріда”, фільм 2002 ріку з Сальмою Гаєк... Я повернулась з Мексики. Я їхала туди за китами, а повернулась з Фрідою в серці. Її історія наздогнала мене в Мехіко і роз’ятрила моє серце. Раніше це для мене була біографія відомої художниці, ще одна біографія серед інших біографій відомих людей, творців. А зараз ця історія відгукнулась у епізодах мого власного життя, в моїх нервах і під шкірою. Болем, розчаруванням, пошуком, намаганням знайти себе знову і знову. Операції на хребті, думках і подіях, що це супроводжувало. Перевіркою чоловіка, що тоді знаходився поруч і його справжнє обличчя. Питання незлічені до себе. Думки, пошуки, відновлення. ....Фріда - сильна, тендітна, чутлива, смілива. Кожна картина її це .... не можу добрати слів, що передадуть мої відчуття. Плачу...

Pre-apocalyptic vibes 2026 🌎
встигнути побачити все найцікавіше, найгарніше і найнеймовірніше, що я не встигла побачити за попередні 50 років.
Якщо озирнутися назад, стає видно просту річ: з віком я тільки швидше приймаю рішення про те, куди, коли і до кого хочу летіти.
Колись я роками чекала, поки хтось поруч доросте, дозріє, вирішить, назбирає, заробить, узгодить плани з роботою, родичами, фазами місяця і всесвітом.
І, дякувати Здоровому Глузду, в якийсь момент стало очевидно:
мої очікування були потрібні тільки мені.
А втрачений час поверненню не підлягає.
Тому тепер мій стабільний поведінковий патерн виглядає так:
побачила → захотіла → психанула → полетіла → кайфонула.
Мексика стала країною №32 🇲🇽 у моєму особистому списку.
Не так вже й багато. Але й зовсім не мало для тієї маленької дівчинки з простої сім’ї, яка колись зависала над контурними картами й дивилась документалки про морську одіссею Жака-Іва Кусто.
Судячи з новин, цього року варто додати ще кілька епізодів у travel-план.
Поки літаки літають.
Поки світ відкритий.
Поки Земля, скажімо так, у стабільній версії.
Бо раптом потім спитають:
— пінгвінів бачила?
— кенгуру? качкодзьоба? броненосця? коалу? панду? гепарда?
— акул усіх побачила?
— а кити? ти ж поки тільки 3 види з 40…
І що я відповім? 🙂
To be continued.

PS: і приємно, що в мене є ця світлина на згадку про мій перший візит у Мексику і півострів Baja California Sur. Світлина яку зробили Мішель - чудова гід, фотографиня та дайвер інструктор з Аргентини. Я хочу повернутись, що зануритись з нею у море Кортеса з головою.

Сьогодні я у музеї Фріди Кало. Це був обовʼязковий пункт моєї мандрівки.

Взагалі-то я не люблю музеї. Лише два з них справили на мене по-справжньому сильне враження — музей Ван Гога в Амстердамі і музей Фріди в Мехіко. Мабуть, тому що мені, як емпату, відгукуються не сухі історичні чи культурологічні факти, а живі історії. Емоції, що вирували в цих митцях. Їхній пошук себе, експерименти, тонке відчуття світу і внутрішні злами. Але водночас — постійний пошук кольору, сонця, радості, любові, чарівної сторони життя.

Мені це близько.
Бо я теж можу відроджуватись і відкриватись до життя знову і знову — після чергового випробування чи складного періоду. Але тільки за цих умов.

Я обожнюю яскраві кольори і природні запахи. Вони пробуджують мої сенсорні системи — і я починаю відчувати, що я жива. Знову жива.

Простір любові й творчості, який створила Фріда у цьому домі, сповнений краси, пошуку, цікавості, невтомної жаги до життя — попри біль, що супроводжував її все життя.

У ній було все: розум, схильність до наук, сексуальна енергія, шалена сила в зламаному тілі.
Неймовірна історія життя однієї з представниць людства.

Для мене — потужний референс. За силою, духом авантюризму, справжністю.
Дух творчої енергії, який неможливо зламати.

“La casa es chica, pero el corazón es grande.”
🩷 “Дім маленький, але серце велике.”

Це має залишитись тут на згадку. В мене серце наче розширилось. Бо останній рік. А тим більш останні місяці мене виснажили вщент. Сина забрали в армію, робота що виїдає з середини. Не сама робота, бо я люблю те що роблю. Люди, люди мене виснажують деякі. Їх хворі нарцисичні особистості і травми, які я втомилась бачити щодня працюючи з ними поруч вже майже 15 років - у серпні буде 15. Мені потрібні нові сенси, нові відчуття, почуття, бажання …. Крила. Нові крила.

Квіти, море, небо, фотографія, мандри, малювання - мої місця, куди я тікаю від реальності. Цього разу з майстер-класом від , який я придбала за донат 🇺🇦🇺🇦🇺🇦

🩷🩷🩷